НАВІТЬ У ШВИДКІЙ КАТАЛИСЯ ОМОНІВЦІ
Мілана
НАВІТЬ
У ШВИДКІЙ
КАТАЛИСЯ
ОМОНІВЦІ
Мілана
Мілані 21 рік. Раніше вона ніколи не цікавилася політикою. Але влітку всі її друзі говорили тільки про одне. Про вибори, про те, що цього разу щось має змінитися. Зараз Мілана згадує ті розмови зі сміхом: мовляв, спершу навіть намагалася змінити тему розмови, але даремно. Проголосувавши в рідному Жодіно, дівчина повернулася в Гродно, де донедавна жила і працювала.
Мілані 21 рік. Раніше вона ніколи не цікавилася політикою. Але влітку всі її друзі говорили тільки про одне. Про вибори, про те, що цього разу щось має змінитися. Зараз Мілана згадує ті розмови зі сміхом: мовляв, спершу навіть намагалася змінити тему розмови, але даремно. Проголосувавши в рідному Жодіно, дівчина повернулася в Гродно, де донедавна жила і працювала.

Не кожна наша історія сповнена посинілих тіл і жахливих криків. З одного боку, Мілані, звичайно, пощастило. Поки в Гродно побиті люди вже не поміщалися в РВВС і влада навіть відкрили для затриманих в'язницю, вона після першого свого затримання потрапила в лікарню з нервовим виснаженням. Як тільки вийшло – відразу ж вирушила на акції. В ланцюг солідарності, на жіночі марші і так далі.

Не кожна наша історія сповнена посинілих тіл і жахливих криків. З одного боку, Мілані, звичайно, пощастило. Поки в Гродно побиті люди вже не поміщалися в РВВС і влада навіть відкрили для затриманих в'язницю, вона після першого свого затримання потрапила в лікарню з нервовим виснаженням. Як тільки вийшло – відразу ж вирушила на акції. В ланцюг солідарності, на жіночі марші і так далі.
Малюнок героїні
У бусі, по обидва боки від Мілани, сиділи працівники ОМОНу. Дівчина згадує, що чомусь була впевнена: жінок затримувати не будуть. Вона почала задихатися від шоку і спробувала взяти друга, який сидів навпроти, за руку. «Не рипайся», – кинув їй один з силовиків.
У бусі, по обидва боки від Мілани, сиділи працівники ОМОНу. Дівчина згадує, що чомусь була впевнена: жінок затримувати не будуть. Вона почала задихатися від шоку і спробувала взяти друга, який сидів навпроти, за руку. «Не рипайся», – кинув їй один з силовиків.
Вона й сама не може пояснити, звідки знаходила сили виходити на акції мало не щодня. «Головне було – робити перерви і відсиджуватися», – згадує дівчина. У якийсь момент Мілана почала боятися не тільки автозаків або міліціонерів у формі, але навіть звичайного транспорту. Під час розгону однієї з акцій вона побачила двох працівників ОМОНу в автомобілі швидкої допомоги.
Вона й сама не може пояснити, звідки знаходила сили виходити на акції мало не щодня. «Головне було – робити перерви і відсиджуватися», – згадує дівчина. У якийсь момент Мілана почала боятися не тільки автозаків або міліціонерів у формі, але навіть звичайного транспорту. Під час розгону однієї з акцій вона побачила двох працівників ОМОНу в автомобілі швидкої допомоги.
Малюнок героїні
Другу зустріч з працівниками правоохоронних органів дівчина пережила 22 серпня. Тоді Олександр Лукашенко, оговтавшись від шоку першого тижня протестів, змінив місцеву владу в Гродно і виступив на площі Леніна. Всього в двох сотнях метрів від тієї трибуни Мілану вели за шию в бік міліцейського автомобіля. Їй погрожували зґвалтуванням, обіцяли «закинути в собачник», але врешті-решт просто відпустили.
Другу зустріч з працівниками правоохоронних органів дівчина пережила 22 серпня. Тоді Олександр Лукашенко, оговтавшись від шоку першого тижня протестів, змінив місцеву владу в Гродно і виступив на площі Леніна. Всього в двох сотнях метрів від тієї трибуни Мілану вели за шию в бік міліцейського автомобіля. Їй погрожували зґвалтуванням, обіцяли «закинути в собачник», але врешті-решт просто відпустили.
Мілана каже, що до останнього не збиралася залишати Білорусі. Однак старша сестра і батьки її переконали. У 21 рік вона боїться громадського транспорту в рідній країні і в доступному для огляду майбутньому не збирається повертатися в Білорусь. Але їй, як і всім нашим героям і героїням, «ще пощастило».
Мілана каже, що до останнього не збиралася залишати Білорусі. Однак старша сестра і батьки її переконали. У 21 рік вона боїться громадського транспорту в рідній країні і в доступному для огляду майбутньому не збирається повертатися в Білорусь. Але їй, як і всім нашим героям і героїням, «ще пощастило».