ВСІ ДУМАЛИ ПРО СМЕРТЬ. ВСІ ДУМАЛИ, ЩО ЦЕ ОСТАННЯ НІЧ
Катя (ім'я змінене)
ВСІ ДУМАЛИ,
ЩО ЦЕ
ОСТАННЯ
НІЧ

Катя (ім'я змінене)
Ми розмовляємо з Катею не в Білорусі. Вони з чоловіком покинули країну після серпневої хвилі терору. Роботодавець дівчини допоміг з переїздом, і вона продовжує працювати дистанційно. Молода сім'я вийшла на столичні вулиці після оголошення офіційних підсумків президентських виборів. Побачивши нічим не спровоковану жорстокість силовиків, вони пішли додому. І вирішили запитати дорогу у силовиків, що як здавалося, сумують на тротуарах.
Ми розмовляємо з Катею не в Білорусі. Вони з чоловіком покинули країну після серпневої хвилі терору. Роботодавець дівчини допоміг з переїздом, і вона продовжує працювати дистанційно. Молода сім'я вийшла на столичні вулиці після оголошення офіційних підсумків президентських виборів. Побачивши нічим не спровоковану жорстокість силовиків, вони пішли додому. І вирішили запитати дорогу у силовиків, що як здавалося, сумують на тротуарах.
Чоловіка закинули в автозак і там же почали бити. Під крики коханої людини Катю оточили кілька омонівців і почали її просто ображати, вдаючи, що ось-ось наскочать на дівчину. Один з силовиків, який зірвав з її руки білий браслет - символ прихильників кандидата в президенти Світлани Тихоновської - і наказав його з'їсти. Катя згадує, що просто не розуміла, що відбувається. За відмову їсти браслет омонівець вдарив її по руках. На щастя для дівчини, в цей момент вони переключили увагу на нову жертву. Затриманих відвезли на Окрестина.

Чоловіка закинули в автозак і там же почали бити. Під крики коханої людини Катю оточили кілька омонівців і почали її просто ображати, вдаючи, що ось-ось наскочать на дівчину. Один з силовиків, який зірвав з її руки білий браслет - символ прихильників кандидата в президенти Світлани Тихоновської - і наказав його з'їсти. Катя згадує, що просто не розуміла, що відбувається. За відмову їсти браслет омонівець вдарив її по руках. На щастя для дівчини, в цей момент вони переключили увагу на нову жертву. Затриманих відвезли на Окрестина.
Малюнок героїні
Двадцять три, а потім і тридцять шість чоловік в камері на чотири ліжка. Єдине полегшення - так звана «кормушка», віконце в дверях камери, через яке подають їжу. Їжі, як і води, протягом трьох днів затриманим не давали. Зате годівниця дозволяла не задихнутися. Якщо її не закривали.
Двадцять три, а потім і тридцять шість чоловік в камері на чотири ліжка. Єдине полегшення - так звана «кормушка», віконце в дверях камери, через яке подають їжу. Їжі, як і води, протягом трьох днів затриманим не давали. Зате годівниця дозволяла не задихнутися. Якщо її не закривали.
Віконце закривали найчастіше вночі, коли в коридор витягали чоловіків з сусідніх камер і починали бити. Багатьох затримали разом з близькими, і жінки з жахом вслухалися в крики за закритою годівницею. У камері була поранена гумовою кулею жінка. Задихаючись, співкамерниці просили доктора хоча б відкрити вікно.

«Неможливо було говорити, тому що не було кисню. Неможливо було плакати, так як не було кисню. Я подумала, що це найбезглуздіша смерть, що може статися», – згадує Катя.
Віконце закривали найчастіше вночі, коли в коридор витягали чоловіків з сусідніх камер і починали бити. Багатьох затримали разом з близькими, і жінки з жахом вслухалися в крики за закритою годівницею. У камері була поранена гумовою кулею жінка. Задихаючись, співкамерниці просили доктора хоча б відкрити вікно.

«Неможливо було говорити, тому що не було кисню. Неможливо було плакати, так як не було кисню. Я подумала, що це найбезглуздіша смерть, що може статися», – згадує Катя.
Малюнок героїні
У відповідь на прохання двері камери відкривалися двічі. Тільки заради того, щоб вилити на жінок відро води. І без того мокрі від дихання десятків людей стіни маленького приміщення починали «плакати».

«Всі згадували про війну, коли людей заводили в газові камери, - це було дуже схоже», – кажа Катя. Останню ніч всі готувалися до смерті.

У відповідь на прохання двері камери відкривалися двічі. Тільки заради того, щоб вилити на жінок відро води. І без того мокрі від дихання десятків людей стіни маленького приміщення починали «плакати».

«Всі згадували про війну, коли людей заводили в газові камери, - це було дуже схоже», – кажа Катя. Останню ніч всі готувалися до смерті.
На третій день їх чекав формальний суд і переведення в Жодіно. Катя отримала 10 діб арешту. Суддя навіть не сказала, в чому її звинувачують. Чекаючи вантаження в автозак, який вивезе їх з двору на Окрестина, дівчина вперше розплакалася. Поруч на колінах стояли десятки побитих чоловіків. Деякі не могли самі піднятися. Катя не знала, що її чоловіка звільнили раніше, і зі страхом дивилася в побиті обличчя. В автозаку дівчат супроводжували троє силовиків. Двоє сиділи в телефонах, гортали Тіндер. Третій, старший, цілком серйозно розповідав вивезеним з Окрестина про те, що людей ніхто не бив.
На третій день їх чекав формальний суд і переведення в Жодіно. Катя отримала 10 діб арешту. Суддя навіть не сказала, в чому її звинувачують. Чекаючи вантаження в автозак, який вивезе їх з двору на Окрестина, дівчина вперше розплакалася. Поруч на колінах стояли десятки побитих чоловіків. Деякі не могли самі піднятися. Катя не знала, що її чоловіка звільнили раніше, і зі страхом дивилася в побиті обличчя. В автозаку дівчат супроводжували троє силовиків. Двоє сиділи в телефонах, гортали Тіндер. Третій, старший, цілком серйозно розповідав вивезеним з Окрестина про те, що людей ніхто не бив.
Після звільнення більшість співкамерниць змогли зв'язатися в телеграмі. У загальному чаті дівчата підтримують один одного. Вони прийшли до висновку, що поливав їх водою сам начальник ізолятора на Окрестина Євген Шапетько.
Після звільнення більшість співкамерниць змогли зв'язатися в телеграмі. У загальному чаті дівчата підтримують один одного. Вони прийшли до висновку, що поливав їх водою сам начальник ізолятора на Окрестина Євген Шапетько.
Адміністрація Жодінського СІЗО не знала, що робити з ув'язненими без документів, розповідає Катя. На руках вона мала тільки довідку про перебування в Окрестина. Одна зі співробітниць взяла під опіку нашу героїню і ще одну дівчину в тій же ситуації. Через кілька годин ходіння по кабінетах їх звільнили. Каті пощастило - під стінами слідчого ізолятора її чекав чоловік. Він знайшов дружину в базі Правозахисного центру «Весна». Там його попередили, що людей почали звільняти.

До зміни влади сім'я не збирається повертатися на батьківщину.
Адміністрація Жодінського СІЗО не знала, що робити з ув'язненими без документів, розповідає Катя. На руках вона мала тільки довідку про перебування в Окрестина. Одна зі співробітниць взяла під опіку нашу героїню і ще одну дівчину в тій же ситуації. Через кілька годин ходіння по кабінетах їх звільнили. Каті пощастило - під стінами слідчого ізолятора її чекав чоловік. Він знайшов дружину в базі Правозахисного центру «Весна». Там його попередили, що людей почали звільняти.

До зміни влади сім'я не збирається повертатися на батьківщину.
Дакументи: