Я ЗНЕНАВИДІВ ЛУКАШЕНКА ВСІМ СЕРЦЕМ
Микола Євтушенко, провідний спеціаліст ЗАТ «Доброном». Покинув Білорусь
Я ЗНЕНАВИДІВ
ЛУКАШЕНКА
ВСІМ СЕРЦЕМ


Микола Євтушенко,
провідний спеціаліст
ЗАТ «Доброном».
Покинув Білорусь
У Миколи в Білорусі залишилася сімʼя, хороша робота, якою він пишався і, вважай, все життя. До цього літа політика чоловіка абсолютно не цікавила. 9 серпня він був упевнений у перемозі Тихановської і пішов з друзями на Мінське море на шашлики. Повертаючись додому ближче до вечора, побачив тисячі людей і був захоплений доброзичливою атмосферою. Нічого навіть не нагадувало протесту. Раптом підʼїхали автозаки, звідти вискочили десятки омонівців.
У Миколи в Білорусі залишилася сімʼя, хороша робота, якою він пишався і, вважай, все життя. До цього літа політика чоловіка абсолютно не цікавила. 9 серпня він був упевнений у перемозі Тихановської і пішов з друзями на Мінське море на шашлики. Повертаючись додому ближче до вечора, побачив тисячі людей і був захоплений доброзичливою атмосферою. Нічого навіть не нагадувало протесту. Раптом підʼїхали автозаки, звідти вискочили десятки омонівців.
Микола встиг підняти руки, але у відповідь отримав сильний удар ногою: «Я був у тапочках, вони, напевно, на іншу вулицю вилетіли». Автозак катався столичними вулицями аж до 4 ранку. «В автозаку не били, – згадує Микола, – вони двічі застосовували газ. Перший раз, коли затримали чоловіка, який говорив, що у нього на вулиці залишилася п'ятирічна дитина. А другий – коли один із затриманих почав кричати, бо побачив, як знайомого на вулиці бʼють».
Микола встиг підняти руки, але у відповідь отримав сильний удар ногою: «Я був у тапочках, вони, напевно, на іншу вулицю вилетіли». Автозак катався столичними вулицями аж до 4 ранку. «В автозаку не били, – згадує Микола, – вони двічі застосовували газ. Перший раз, коли затримали чоловіка, який говорив, що у нього на вулиці залишилася п'ятирічна дитина. А другий – коли один із затриманих почав кричати, бо побачив, як знайомого на вулиці бʼють».
Автор – Василь Федосенко «Reuters»
Автозак. Микола був поруч з місцем жорстокого побиття Євгена Заїчкіна. Пізніше омоновец, який чекав поруч з побитим швидкої допомоги, скаже, що затриманий був у стані важкого алкогольного і наркотичного сп'яніння. Заїчкін же пояснить журналістам порталу «TUT.by»: силовики били так, що знепритомнів.
Автозак. Микола був поруч з місцем жорстокого побиття Євгена Заїчкіна. Пізніше омоновец, який чекав поруч з побитим швидкої допомоги, скаже, що затриманий був у стані важкого алкогольного і наркотичного сп'яніння. Заїчкін же пояснить журналістам порталу «TUT.by»: силовики били так, що знепритомнів.
«Те, що відбувалося далі, в моїй голові досі не вкладається», – починає Микола розповідь про події на Окрестина. Люди мали вибігати з автозаку через коридор омонівців, які вперто били кожного кийками, ногами, а то й голими руками. Простоявши близько години навпочіпки під стіною, коли людей невпинно били, затримані нарешті вирушили в камери. «Тоді я думав, що нас завтра-післязавтра всіх відпустять. Мовляв, налякали і все», – згадує чоловік. Такі думки були, поки він не побачив, що в камері на шість місць було тридцять сім чоловік.

«Стіни були настільки вологі, що неможливо було доторкнутися, – стікала волога від поту і дихання десятків людей», – розповідає Микола. На прохання про допомогу вони чули погрози. Чули, як людей у сусідній камері били, коли ті вимагали їжі та адвокатів. Чоловіки притискалися до прочиненого віконця і бачили, як привозять все нових і нових людей. «Вони [силовики. – Прим. belsat.eu], як мурахи, уп'ятьох, вдесятеро накидалися на людей. Біжать два хлопця, падають, їх бʼють ногами та руками, а вони як лежали, так і лежать. Потім їх просто накрили якоюсь білою тканиною». Микола не знає, що було далі, так як наглядачі заборонили підходити до вікна.
«Те, що відбувалося далі, в моїй голові досі не вкладається», – починає Микола розповідь про події на Окрестина. Люди мали вибігати з автозаку через коридор омонівців, які вперто били кожного кийками, ногами, а то й голими руками. Простоявши близько години навпочіпки під стіною, коли людей невпинно били, затримані нарешті вирушили в камери. «Тоді я думав, що нас завтра-післязавтра всіх відпустять. Мовляв, налякали і все», – згадує чоловік. Такі думки були, поки він не побачив, що в камері на шість місць було тридцять сім чоловік.

«Стіни були настільки вологі, що неможливо було доторкнутися, – стікала волога від поту і дихання десятків людей», – розповідає Микола. На прохання про допомогу вони чули погрози. Чули, як людей у сусідній камері били, коли ті вимагали їжі та адвокатів. Чоловіки притискалися до прочиненого віконця і бачили, як привозять все нових і нових людей. «Вони [силовики. – Прим. belsat.eu], як мурахи, уп'ятьох, вдесятеро накидалися на людей. Біжать два хлопця, падають, їх бʼють ногами та руками, а вони як лежали, так і лежать. Потім їх просто накрили якоюсь білою тканиною». Микола не знає, що було далі, так як наглядачі заборонили підходити до вікна.
Малюнок героя
Тут Микола символічно намалював свій новий шлях, який вибрав після звільнення. «Коли ми виходили з Жодіно, я запитав у конвоїра про взуття, або принаймні, як додому дістатися. А той каже: «Тобі це не знадобиться». Микола тоді подумав, що за стінами жодінской в'язниці стоїть черговий автозак з черговими омонівцями, і їх чекають нові знущання і тортури. «Виходжу з ізолятора, роблю три кроки, мені вже дають телефон і кажуть: «Диктуй номер родичів». Ще роблю два кроки, і мене вже взувають, «Яндекс-Таксі» всіх додому безкоштовно розвозило». Микола каже, що ця хвиля солідарності переконала його: зло не зможе перемогти.
Тут Микола символічно намалював свій новий шлях, який вибрав після звільнення. «Коли ми виходили з Жодіно, я запитав у конвоїра про взуття, або принаймні, як додому дістатися. А той каже: «Тобі це не знадобиться». Микола тоді подумав, що за стінами жодінской в'язниці стоїть черговий автозак з черговими омонівцями, і їх чекають нові знущання і тортури. «Виходжу з ізолятора, роблю три кроки, мені вже дають телефон і кажуть: «Диктуй номер родичів». Ще роблю два кроки, і мене вже взувають, «Яндекс-Таксі» всіх додому безкоштовно розвозило». Микола каже, що ця хвиля солідарності переконала його: зло не зможе перемогти.
До звільнення ніхто з трьох десятків ув'язнених чоловіків не знав, що відбувається в країні. Багато хто думав, що їх забули, що Білорусь змирилася з черговим терміном Лукашенка і живе своїм життям. Тільки коли стояли півтори години на ребристій підлозі автозаку, чекаючи переїзду в Жодіно, почули вигуки підтримки від людей з-під Окрестина. У відповідь омонівці принижували і били ув'язнених в автозаку.
До звільнення ніхто з трьох десятків ув'язнених чоловіків не знав, що відбувається в країні. Багато хто думав, що їх забули, що Білорусь змирилася з черговим терміном Лукашенка і живе своїм життям. Тільки коли стояли півтори години на ребристій підлозі автозаку, чекаючи переїзду в Жодіно, почули вигуки підтримки від людей з-під Окрестина. У відповідь омонівці принижували і били ув'язнених в автозаку.
«Вже на волі побачив Лукашенко з автоматом, подумав: як можна взяти автомат проти свого народу? Тоді у мене в житті з'явився ворог. Я зненавидів його всім серцем», – розповідає Микола.

Чоловік дав низку інтерв'ю іноземним медіа. Його метою було – розповісти про тортури на Окрестина якомога більшій кількості людей. Зараз він живе в Польщі і навчається веб-дизайну – таку можливість запропонували волонтери «ByChange». Микола сповнений оптимізму, розповідає про допомогу з боку самих різних ініціатив, що підтримують білоруських біженців. На питання про повернення в Білорусь відповісти не може. Повернеться, тільки сам не знає – коли.
«Вже на волі побачив Лукашенко з автоматом, подумав: як можна взяти автомат проти свого народу? Тоді у мене в житті з'явився ворог. Я зненавидів його всім серцем», – розповідає Микола.

Чоловік дав низку інтерв'ю іноземним медіа. Його метою було – розповісти про тортури на Окрестина якомога більшій кількості людей. Зараз він живе в Польщі і навчається веб-дизайну – таку можливість запропонували волонтери «ByChange». Микола сповнений оптимізму, розповідає про допомогу з боку самих різних ініціатив, що підтримують білоруських біженців. На питання про повернення в Білорусь відповісти не може. Повернеться, тільки сам не знає – коли.