Я НЕ ПОБАЧУ НАРОДЖЕННЯ СВОГО СИНА
Кирило (ім'я змінено)
Я НЕ ПОБАЧУ НАРОДЖЕННЯ
СВОГО СИНА

Кирило (ім'я змінено)
Коли публікується цей текст, у нашого героя вже народилася друга дитина. Син. Народження первістка він теж не бачив – працював за кордоном. Потім же взагалі був змушений покинути країну – після арешту і переслідування. Коли він розповідає про затримання та умови на Окрестина, завжди шукає позитиву. Згадує, як хтось жартував, як підтримували один одного. Коли ж мова заходить про сім'ю, про майбутнє країни – видно, як Кирила накриває злість.
Коли публікується цей текст, у нашого героя вже народилася друга дитина. Син. Народження первістка він теж не бачив – працював за кордоном. Потім же взагалі був змушений покинути країну – після арешту і переслідування. Коли він розповідає про затримання та умови на Окрестина, завжди шукає позитиву. Згадує, як хтось жартував, як підтримували один одного. Коли ж мова заходить про сім'ю, про майбутнє країни – видно, як Кирила накриває злість.
Кирило вийшов на вулицю по оголошенню офіційних результатів виборів, проте тільки спостерігав за протестами, за стрільбою силовиків і розгоном мирних демонстрантів. Його затримали на виході з магазину. Чоловік намагався швидко виконувати накази омонівців, однак це не врятувало від побиття. В автозаку били всіх, згадує він: «Ну, а на Окрестина – черга така, мордою в підлогу, кажуть, і через неї проганяють, і кожному сім-вісім ударів прилітало». Їх поставили на бетонну підлогу і наказали так стояти годинами. Тих, хто намагався сперечатися або просто не подобався омонівцям і людям в цивільному, закидали в сусідні кімнати і били з особливою жорстокістю. Там були чоловіки і жінки. Кирило вважає, що в одній з кімнат ґвалтували затриману дівчину. Він нічого не бачив, бо боявся навіть поворухнутися: «Тільки чув голос: «...відчепіться від мене, що ви робите!» Зрозуміло було, що не просто так її б'ють».
Кирило вийшов на вулицю по оголошенню офіційних результатів виборів, проте тільки спостерігав за протестами, за стрільбою силовиків і розгоном мирних демонстрантів. Його затримали на виході з магазину. Чоловік намагався швидко виконувати накази омонівців, однак це не врятувало від побиття. В автозаку били всіх, згадує він: «Ну, а на Окрестина – черга така, мордою в підлогу, кажуть, і через неї проганяють, і кожному сім-вісім ударів прилітало». Їх поставили на бетонну підлогу і наказали так стояти годинами. Тих, хто намагався сперечатися або просто не подобався омонівцям і людям в цивільному, закидали в сусідні кімнати і били з особливою жорстокістю. Там були чоловіки і жінки. Кирило вважає, що в одній з кімнат ґвалтували затриману дівчину. Він нічого не бачив, бо боявся навіть поворухнутися: «Тільки чув голос: «...відчепіться від мене, що ви робите!» Зрозуміло було, що не просто так її б'ють».
Кирилу дісталося менше за інших. Він пояснює це тим, що не сперечався, виконував все, що говорять, і навіть очей на омонівців не піднімав. Іншим пощастило менше. «Дихати було нічим, всі зняли майки. І у одного хлопця на спині вигравірувано, вибите слово з трьох букв. Причому так добре видно лінії букв «Х» і «У»... – чоловік, згадуючи це, посміхається і пояснює, що в камері постійно намагалися зберігати гарний настрій.
Кирилу дісталося менше за інших. Він пояснює це тим, що не сперечався, виконував все, що говорять, і навіть очей на омонівців не піднімав. Іншим пощастило менше. «Дихати було нічим, всі зняли майки. І у одного хлопця на спині вигравірувано, вибите слово з трьох букв. Причому так добре видно лінії букв «Х» і «У»... – чоловік, згадуючи це, посміхається і пояснює, що в камері постійно намагалися зберігати гарний настрій.
Далі вже не били, але тортури продовжилися за зразком того, що пережила Катерина. Сорок один чоловік у камері на кілька квадратних метрів. Одному з Кирилових співкамерників ОМОН щитом перебив ногу. Люди, задихаючись, просили викликати лікаря, але у відповідь на них вилили ушат води. «Якщо ще раз хтось постукає, тварини, Я вам тут два цебра лайна наллю».
Далі вже не били, але тортури продовжилися за зразком того, що пережила Катерина. Сорок один чоловік у камері на кілька квадратних метрів. Одному з Кирилових співкамерників ОМОН щитом перебив ногу. Люди, задихаючись, просили викликати лікаря, але у відповідь на них вилили ушат води. «Якщо ще раз хтось постукає, тварини, Я вам тут два цебра лайна наллю».
Малюнок героя


На відміну від більшості співрозмовників, Кирило намалював не жахи Окрестина, а майбутнє на волі. Якщо повернеться до своєї сім'ї, а цей «цирк» – так він сприймає пережите зараз – залишить за собою. Щоб не задихнутися, чоловіки змогли відкрити віконце в камері. Через нього побачив волонтерів під ізолятором і... свою дружину. На досить пізньому терміні вагітності вона прийшла під стіни Окрестина: «Я як її побачив – у мене відразу фонтан сліз. Що ти тут ходиш, думаю. Іди, сиди вдома!»
На відміну від більшості співрозмовників, Кирило намалював не жахи Окрестина, а майбутнє на волі. Якщо повернеться до своєї сім'ї, а цей «цирк» – так він сприймає пережите зараз – залишить за собою. Щоб не задихнутися, чоловіки змогли відкрити віконце в камері. Через нього побачив волонтерів під ізолятором і... свою дружину. На досить пізньому терміні вагітності вона прийшла під стіни Окрестина: «Я як її побачив – у мене відразу фонтан сліз. Що ти тут ходиш, думаю. Іди, сиди вдома!»
Після формального суду Кирила відвезли в Слуцький лікарсько-трудовий профілакторій (ЛТП). На огляді чоловіків змусили роздягнутися. «І полковник - він дивиться і аж викривився, побачивши наші тіла. Жінки там, майорші... Вони в жаху говорили: «Хлопці, що з вами робили?» Кирило згадує душ в ЛТП і можливість змінити одяг, який вже розвалювався від поту, як найкращу подію за весь час ув'язнення.

По звільненню Кирилу згадали старі справи, пов'язані з його бізнесом, і, не чекаючи подальшого розвитку подій, він поїхав з Білорусі. Розповідаючи про власні плани, вперше за нашу довгу розмову Кирило злиться. «Бувало і гірше! Я бачив, як людині ногу відірвало, хлопцеві 22 роки. Що у мене – бізнес, гроші, ну побили, ну хай. А на холеру мені та країна? Навіщо мені там дітей ростити?» Сімʼя домовилася обʼєднатися, як тільки Кирило влаштується на новому місці. Про повернення в Білорусь поки навіть не йдеться.

Після формального суду Кирила відвезли в Слуцький лікарсько-трудовий профілакторій (ЛТП). На огляді чоловіків змусили роздягнутися. «І полковник - він дивиться і аж викривився, побачивши наші тіла. Жінки там, майорші... Вони в жаху говорили: «Хлопці, що з вами робили?» Кирило згадує душ в ЛТП і можливість змінити одяг, який вже розвалювався від поту, як найкращу подію за весь час ув'язнення.

По звільненню Кирилу згадали старі справи, пов'язані з його бізнесом, і, не чекаючи подальшого розвитку подій, він поїхав з Білорусі. Розповідаючи про власні плани, вперше за нашу довгу розмову Кирило злиться. «Бувало і гірше! Я бачив, як людині ногу відірвало, хлопцеві 22 роки. Що у мене – бізнес, гроші, ну побили, ну хай. А на холеру мені та країна? Навіщо мені там дітей ростити?» Сімʼя домовилася обʼєднатися, як тільки Кирило влаштується на новому місці. Про повернення в Білорусь поки навіть не йдеться.
Дакументи: