І ТУТ МИ РОЗУМІЄМО, ЩО В ЦЬОМУ АВТОЗАКУ – ЗОВСІМ НЕ БІЛОРУСЬ
Кім Мазур, ресторатор
І ТУТ МИ
РОЗУМІЄМО,
ЩО В ЦЬОМУ
АВТОЗАКУ –
ЗОВСІМ
НЕ БІЛОРУСЬ
Кім Мазур, ресторатор
Кім називає побиття і знущання «незручностями, які можна трактувати як тортури». Каже, що більше хвилювався за свого друга Андрія. Мовляв, сам-спортсмен, тому простіше було пережити те, що трапилося. 10 серпня чоловіки їздили по місту, щоб зрозуміти, що відбувається в Мінську. Зустрілися на вулиці Раковській зі знайомим, розговорилися. Під'їхав бус з силовиками, ті досить ввічливо запросили в машину. «Поки ще в голові зберігалася думка, що в Білорусі все регулюється законом, і ніякої беліберди не буде. Нас опитають, і через три години ми вільні», – згадує Кім.
Кім називає побиття і знущання «незручностями, які можна трактувати як тортури». Каже, що більше хвилювався за свого друга Андрія. Мовляв, сам-спортсмен, тому простіше було пережити те, що трапилося. 10 серпня чоловіки їздили по місту, щоб зрозуміти, що відбувається в Мінську. Зустрілися на вулиці Раковській зі знайомим, розговорилися. Під'їхав бус з силовиками, ті досить ввічливо запросили в машину. «Поки ще в голові зберігалася думка, що в Білорусі все регулюється законом, і ніякої беліберди не буде. Нас опитають, і через три години ми вільні», – згадує Кім.
Затриманих відвезли до стели і перевантажили в автозак. Перші приниження і удари. Втрьох чоловіки опинилися в маленькому і задушливій «склянці». Вони чують, як на вулиці і в автозаку жорстоко б'ють людей. «І ми розуміємо, що тут, в машині, – зовсім інша країна, не Білорусь», – розповідає про зникнення останніх ілюзій Кім. Затриманих доставили в одне з районних управлінь столиці. Далі – коридор з омонівців, що бʼють новоприбулих і кидають на коліна, обличчям вниз, на землю. Через кілька годин людей перевели в зал з бетонною підлогою і кинули на неї в тій же позиції.

Кім каже, що міліціонери відчували себе як мінімум ніяково від того, що відбувалося навколо. Один з них, коли залишився з десятками побитих людей, вибачився: мовляв, «Це система така», і навіть дозволив зателефонувати близьким. Зателефонувати встигли шестеро.«Раптом забігає хтось з кийком в руках і кричить: «Як ви смієте на міліцію руку піднімати!» І просто йде і б'є всіх кийком», – згадує чоловік і протилежну поведінку міліціонерів. Той співробітник наказав не пускати затриманих в туалет і не давати їм води. Вранці всіх відвезли в Жодінський ізолятор.
Затриманих відвезли до стели і перевантажили в автозак. Перші приниження і удари. Втрьох чоловіки опинилися в маленькому і задушливій «склянці». Вони чують, як на вулиці і в автозаку жорстоко б'ють людей. «І ми розуміємо, що тут, в машині, – зовсім інша країна, не Білорусь», – розповідає про зникнення останніх ілюзій Кім. Затриманих доставили в одне з районних управлінь столиці. Далі – коридор з омонівців, що бʼють новоприбулих і кидають на коліна, обличчям вниз, на землю. Через кілька годин людей перевели в зал з бетонною підлогою і кинули на неї в тій же позиції.

Кім каже, що міліціонери відчували себе як мінімум ніяково від того, що відбувалося навколо. Один з них, коли залишився з десятками побитих людей, вибачився: мовляв, «Це система така», і навіть дозволив зателефонувати близьким. Зателефонувати встигли шестеро.«Раптом забігає хтось з кийком в руках і кричить: «Як ви смієте на міліцію руку піднімати!» І просто йде і б'є всіх кийком», – згадує чоловік і протилежну поведінку міліціонерів. Той співробітник наказав не пускати затриманих в туалет і не давати їм води. Вранці всіх відвезли в Жодінський ізолятор.
Малюнок героя

У черговому автозаку Кім знову опинився разом з другом. «Хтось із начальників вимовив, вказуючи на мене: «Цьому веселому хлопцеві – особлива увага». Удар по нозі, в щелепу, в спину ногою, скрутили прапорцями руки за спину – і в автозак», – розповідає він. Чоловік побачив, як силовик поставив ногу на обличчя і шию друга і почав придушувати. Через якийсь час той втратив свідомість. Чоловіків кидали один на одного і змушували повзти по тілах інших, поки омонівці били людську масу. Цей процес силовики називали «ремонтом» – мовляв, ремонтують неправильних людей. Подібну історію нам розповів і Вадим.

У черговому автозаку Кім знову опинився разом з другом. «Хтось із начальників вимовив, вказуючи на мене: «Цьому веселому хлопцеві – особлива увага». Удар по нозі, в щелепу, в спину ногою, скрутили прапорцями руки за спину – і в автозак», – розповідає він. Чоловік побачив, як силовик поставив ногу на обличчя і шию друга і почав придушувати. Через якийсь час той втратив свідомість. Чоловіків кидали один на одного і змушували повзти по тілах інших, поки омонівці били людську масу. Цей процес силовики називали «ремонтом» – мовляв, ремонтують неправильних людей. Подібну історію нам розповів і Вадим.
«Я заповз в самий кінець автозаку і ліг за сходами, щоб ні на кому не лежати. Пролунала команда: «Особливо з цього на краю працюйте». Від п'ят до шиї проходяться по мені. Весь шлях до Жодіно нас бʼють. І кричать: «Їдьте в Польщу, працюйте повіями і далекобійниками», – Кім згадує, як виглядав переїзд в Жодіно.
«Я заповз в самий кінець автозаку і ліг за сходами, щоб ні на кому не лежати. Пролунала команда: «Особливо з цього на краю працюйте». Від п'ят до шиї проходяться по мені. Весь шлях до Жодіно нас бʼють. І кричать: «Їдьте в Польщу, працюйте повіями і далекобійниками», – Кім згадує, як виглядав переїзд в Жодіно.
У камері була людина з поламаною ногою, люди зі зламаними носами, порваними губами і навіть повіками. Друг Андрія отримав черепно-мозкову травму і постійно втрачав свідомість. «Ну, а у мене, кажуть, що спина синя вся... Ну, синя і синя», – Кім повторює, що йому, як спортсменові, було набагато простіше пережити тортури.
У камері була людина з поламаною ногою, люди зі зламаними носами, порваними губами і навіть повіками. Друг Андрія отримав черепно-мозкову травму і постійно втрачав свідомість. «Ну, а у мене, кажуть, що спина синя вся... Ну, синя і синя», – Кім повторює, що йому, як спортсменові, було набагато простіше пережити тортури.
Більшість людей випустили через кілька днів, раніше закінчення терміну арешту. На наступний день після звільнення Кіму подзвонили зі слідчого комітету і запропонували прийти на розмову «за фактом затримання» і побиття. У кабінеті слідча запитала, чи буде він писати заяву. «Я дивлюся, а у неї на столі лежить купа справ, і там верхня – один в один списана з моєї. Тоді і тоді затриманий такий і такий громадянин, за фактом побоїв ведеться розгляд справи. І приписка: якщо не доповнюється, справа знищити». Кім каже, що слідча, знизуючи плечима, визнала, що заява – «нікому не допоможе». Замість витрати час в СК чоловік поїхав допомогти волонтерам у Окрестина і Жодинского ізолятора.

Наприкінці розмови Кім знову махає рукою на свої травми. Просити допомоги у фондах солідарності не збирається: «Та яка допомога, вистачає людей, яким допомога насправді потрібна. Коли почув інші історії, то зрозумів, що мені ще пощастило, я зі своїми синячками впораюся».
Більшість людей випустили через кілька днів, раніше закінчення терміну арешту. На наступний день після звільнення Кіму подзвонили зі слідчого комітету і запропонували прийти на розмову «за фактом затримання» і побиття. У кабінеті слідча запитала, чи буде він писати заяву. «Я дивлюся, а у неї на столі лежить купа справ, і там верхня – один в один списана з моєї. Тоді і тоді затриманий такий і такий громадянин, за фактом побоїв ведеться розгляд справи. І приписка: якщо не доповнюється, справа знищити». Кім каже, що слідча, знизуючи плечима, визнала, що заява – «нікому не допоможе». Замість витрати час в СК чоловік поїхав допомогти волонтерам у Окрестина і Жодинского ізолятора.

Наприкінці розмови Кім знову махає рукою на свої травми. Просити допомоги у фондах солідарності не збирається: «Та яка допомога, вистачає людей, яким допомога насправді потрібна. Коли почув інші історії, то зрозумів, що мені ще пощастило, я зі своїми синячками впораюся».