КАМЕРА ЗАБРАЛА БІЛЬШЕ ЗДОРОВ'Я,
НІЖ ПОБИТТЯ
І ТОРТУРИ
НІЖ ПОБИТТЯ
І ТОРТУРИ
Антон (ім'я змінено)
КАМЕРА ЗАБРАЛА БІЛЬШЕ ЗДОРОВ'Я, НІЖ ПОБИТТЯ І ТОРТУРИ
Антон (ім'я змінено)
Антон явно готувався до розмови. Він згадує дуже багато подробиць. Вони з дружиною не вперше в деталях повторюють свою історію. Сім'я намагається отримати статус біженця в одній з європейських країн. Згадує, що, коли в Білорусі відключили інтернет, їм довелося витягнути старий телевізор. Звідти і дізналися офіційні результати виборів. «Я відчував це як перемогу нарешті – через 26 років. Єрмошина і всі ці цифри подавалися конвульсією режиму. Я хотів побачити початок кінця», – каже він. Коли молоді люди йшли додому, запитали дорогу у омонівців. «Зараз це виглядає неймовірно дурним наміром», – сміється Антон.
Антон явно готувався до розмови. Він згадує дуже багато подробиць. Вони з дружиною не вперше в деталях повторюють свою історію. Сім'я намагається отримати статус біженця в одній з європейських країн. Згадує, що, коли в Білорусі відключили інтернет, їм довелося витягнути старий телевізор. Звідти і дізналися офіційні результати виборів. «Я відчував це як перемогу нарешті – через 26 років. Єрмошина і всі ці цифри подавалися конвульсією режиму. Я хотів побачити початок кінця», – каже він. Коли молоді люди йшли додому, запитали дорогу у омонівців. «Зараз це виглядає неймовірно дурним наміром», – сміється Антон.
Один з силовиків наказав відкрити рюкзак, і поки Антон його знімав, інший почав бити чоловіка. Троє омонівців закинули його в автобус до чергової групи своїх колег. Вони продовжили побиття, вимагаючи розблокувати телефон і показати медіафайли. Антон вважає, що силовики насправді очікували, що затримають якихось озброєних людей або принаймні координаторів протесту. Побачивши в основному порожній смартфон, силовики трохи розгубилися, поки не прийшов наказ: «Пакуємо всіх!», і продовжили бити.
«Я лежав на підлозі, стікаючи кров'ю, зверху, поставивши на мене ногу, стояв омонівець, поки все нових людей закидали в автобус і били», – згадує Антон. Навіть тоді чоловік сподівався, що зараз їх завезуть у відділення міліції, змусять підписати якийсь папірець про відсутність претензій до правоохоронців і відпустять додому.
«Я був упевнений, що навіть штраф платити не доведеться, так як країна прокинеться іншою. І я думав, що через пару днів зможу посміятися з цими омонівцями над тим, що відбувалося», – згадує він. Однак їх завезли не до відділку, а на Окрестина. Кілька годин сотні затриманих стояли перед сірою стіною. За кожен рух, за кожне питання нічну тишу переривали глухі удари кийків. «Хтось починав плакати, просив відпустити, якщо хтось плаче і кричить – б'ють сильніше, щоб примножити жах», – розповідає Антон. Потім групу з 15 осіб завели в коридор, наказали роздягнутися і переписали відомості. Все супроводжувалося безперервними побоями. Потім їх закинули в камеру на 6 місць. Всього там було близько трьох десятків людей.
«Я лежав на підлозі, стікаючи кров'ю, зверху, поставивши на мене ногу, стояв омонівець, поки все нових людей закидали в автобус і били», – згадує Антон. Навіть тоді чоловік сподівався, що зараз їх завезуть у відділення міліції, змусять підписати якийсь папірець про відсутність претензій до правоохоронців і відпустять додому.
«Я був упевнений, що навіть штраф платити не доведеться, так як країна прокинеться іншою. І я думав, що через пару днів зможу посміятися з цими омонівцями над тим, що відбувалося», – згадує він. Однак їх завезли не до відділку, а на Окрестина. Кілька годин сотні затриманих стояли перед сірою стіною. За кожен рух, за кожне питання нічну тишу переривали глухі удари кийків. «Хтось починав плакати, просив відпустити, якщо хтось плаче і кричить – б'ють сильніше, щоб примножити жах», – розповідає Антон. Потім групу з 15 осіб завели в коридор, наказали роздягнутися і переписали відомості. Все супроводжувалося безперервними побоями. Потім їх закинули в камеру на 6 місць. Всього там було близько трьох десятків людей.
Один з силовиків наказав відкрити рюкзак, і поки Антон його знімав, інший почав бити чоловіка. Троє омонівців закинули його в автобус до чергової групи своїх колег. Вони продовжили побиття, вимагаючи розблокувати телефон і показати медіафайли. Антон вважає, що силовики насправді очікували, що затримають якихось озброєних людей або принаймні координаторів протесту. Побачивши в основному порожній смартфон, силовики трохи розгубилися, поки не прийшов наказ: «Пакуємо всіх!», і продовжили бити.
«Я лежав на підлозі, стікаючи кров'ю, зверху, поставивши на мене ногу, стояв омонівець, поки все нових людей закидали в автобус і били», – згадує Антон. Навіть тоді чоловік сподівався, що зараз їх завезуть у відділення міліції, змусять підписати якийсь папірець про відсутність претензій до правоохоронців і відпустять додому.
«Я був упевнений, що навіть штраф платити не доведеться, так як країна прокинеться іншою. І я думав, що через пару днів зможу посміятися з цими омонівцями над тим, що відбувалося», – згадує він. Однак їх завезли не до відділку, а на Окрестина. Кілька годин сотні затриманих стояли перед сірою стіною. За кожен рух, за кожне питання нічну тишу переривали глухі удари кийків. «Хтось починав плакати, просив відпустити, якщо хтось плаче і кричить – б'ють сильніше, щоб примножити жах», – розповідає Антон. Потім групу з 15 осіб завели в коридор, наказали роздягнутися і переписали відомості. Все супроводжувалося безперервними побоями. Потім їх закинули в камеру на 6 місць. Всього там було близько трьох десятків людей.
«Я лежав на підлозі, стікаючи кров'ю, зверху, поставивши на мене ногу, стояв омонівець, поки все нових людей закидали в автобус і били», – згадує Антон. Навіть тоді чоловік сподівався, що зараз їх завезуть у відділення міліції, змусять підписати якийсь папірець про відсутність претензій до правоохоронців і відпустять додому.
«Я був упевнений, що навіть штраф платити не доведеться, так як країна прокинеться іншою. І я думав, що через пару днів зможу посміятися з цими омонівцями над тим, що відбувалося», – згадує він. Однак їх завезли не до відділку, а на Окрестина. Кілька годин сотні затриманих стояли перед сірою стіною. За кожен рух, за кожне питання нічну тишу переривали глухі удари кийків. «Хтось починав плакати, просив відпустити, якщо хтось плаче і кричить – б'ють сильніше, щоб примножити жах», – розповідає Антон. Потім групу з 15 осіб завели в коридор, наказали роздягнутися і переписали відомості. Все супроводжувалося безперервними побоями. Потім їх закинули в камеру на 6 місць. Всього там було близько трьох десятків людей.
Малюнок героя
Три дні вони провели в маленькій камері. По стінах стікали краплі від поту і дихання тридцяти осіб. Антон згадує, що цей час забрав більше здоров'я, ніж тортури і побиття. Закриті вікна, майже герметичні двері. Тільки спостерігач іноді відкривав годівницю, щоб прикрикнути на ув'язнених. Два наглухо закриті вікна і високі стелі – дихати було нічим. «У перший же ранок всі тридцять чоловік в камері прокинулися з запливлими від гною очима, ми почали смердіти, свербіти, ми смерділи, як тридцять спітнілих мужиків, яких били », – розповідає Антон.
Три дні вони провели в маленькій камері. По стінах стікали краплі від поту і дихання тридцяти осіб. Антон згадує, що цей час забрав більше здоров'я, ніж тортури і побиття. Закриті вікна, майже герметичні двері. Тільки спостерігач іноді відкривав годівницю, щоб прикрикнути на ув'язнених. Два наглухо закриті вікна і високі стелі – дихати було нічим. «У перший же ранок всі тридцять чоловік в камері прокинулися з запливлими від гною очима, ми почали смердіти, свербіти, ми смерділи, як тридцять спітнілих мужиків, яких били », – розповідає Антон.
Чоловік упевнений, що омонівці, на Окрестина були під впливом якихось психотропних речовин. «Ті, що затримували, – били, щоб бити. Зазвичай, без люті. А всередині були люди... вони насправді били так, щоб відняти здоров'я. Коли ми опинилися там – надія зникла», – розповідає Антон. Він розповідає про десятки людей, які від побиття не витримували і випорожнювалися. Їх змушували витирати все власним одягом. Згадує астматика, якого продовжували бити і під час нападу, а потім, обливши водою, за ногу закинули в камеру. Антон також, як і Микола (посилання на Миколу) бачив у дворі центру ізоляції правопорушників два тіла, накриті тканиною. Чи були ті люди живими, він не знає.
Чоловік упевнений, що омонівці, на Окрестина були під впливом якихось психотропних речовин. «Ті, що затримували, – били, щоб бити. Зазвичай, без люті. А всередині були люди... вони насправді били так, щоб відняти здоров'я. Коли ми опинилися там – надія зникла», – розповідає Антон. Він розповідає про десятки людей, які від побиття не витримували і випорожнювалися. Їх змушували витирати все власним одягом. Згадує астматика, якого продовжували бити і під час нападу, а потім, обливши водою, за ногу закинули в камеру. Антон також, як і Микола (посилання на Миколу) бачив у дворі центру ізоляції правопорушників два тіла, накриті тканиною. Чи були ті люди живими, він не знає.
Малюнок героя
У дворі Окрестина поставили щось на зразок пам'ятника – сміттєвий бак поклали каску і притулили щит. «Омонівця вбили, мерзоти! Якщо дізнаюся, хто, вам п***!», кричав один з силовиків. Навіть офіційно про смерть з боку силовиків не повідомлялося. Антон не знає, чи так омонівці лякали затриманих, чи дійсно отримали відомості про смерть одного зі своїх.
У дворі Окрестина поставили щось на зразок пам'ятника – сміттєвий бак поклали каску і притулили щит. «Омонівця вбили, мерзоти! Якщо дізнаюся, хто, вам п***!», кричав один з силовиків. Навіть офіційно про смерть з боку силовиків не повідомлялося. Антон не знає, чи так омонівці лякали затриманих, чи дійсно отримали відомості про смерть одного зі своїх.
Після символічного суду через скайп, де кожен отримував 13-15 діб, людей почали випускати. У дворі омонівець запитав Антона, чи знає він, чому сюди потрапив. Той відповів, що, звичайно, все розуміє, шкодує про участь у протестах і обіцяє більше ні в чому не брати участі. «Як я зрозумів – це була правильна відповідь. Мені дали щось підписати, але я не міг підняти очей, щоб побачити, під чим підписуюся. Тих, хто говорив, що просто йшов поруч і ні в чому не брав участі, починали бити і повертали в камери», – згадує Антон. Перед звільненням навіть тих, хто відповів «правильно», ще раз били.
Зустрівшись після звільнення, сім'я майже відразу вирішила виїхати з Білорусі. В кінці Антон згадує цікаву деталь – забравши речі з Окрестина, він знайшов у своєму телеграмі кілька каналів, на які не був до цього підписаний. Він вважає, що таким чином омонівці можуть швидко зрозуміти, чи затримували людину раніше, і радить кожному, у кого розблокували телефон, перевірити свої підписки.
Зустрівшись після звільнення, сім'я майже відразу вирішила виїхати з Білорусі. В кінці Антон згадує цікаву деталь – забравши речі з Окрестина, він знайшов у своєму телеграмі кілька каналів, на які не був до цього підписаний. Він вважає, що таким чином омонівці можуть швидко зрозуміти, чи затримували людину раніше, і радить кожному, у кого розблокували телефон, перевірити свої підписки.
Після символічного суду через скайп, де кожен отримував 13-15 діб, людей почали випускати. У дворі омонівець запитав Антона, чи знає він, чому сюди потрапив. Той відповів, що, звичайно, все розуміє, шкодує про участь у протестах і обіцяє більше ні в чому не брати участі. «Як я зрозумів – це була правильна відповідь. Мені дали щось підписати, але я не міг підняти очей, щоб побачити, під чим підписуюся. Тих, хто говорив, що просто йшов поруч і ні в чому не брав участі, починали бити і повертали в камери», – згадує Антон. Перед звільненням навіть тих, хто відповів «правильно», ще раз били.
Зустрівшись після звільнення, сім'я майже відразу вирішила виїхати з Білорусі. В кінці Антон згадує цікаву деталь – забравши речі з Окрестина, він знайшов у своєму телеграмі кілька каналів, на які не був до цього підписаний. Він вважає, що таким чином омонівці можуть швидко зрозуміти, чи затримували людину раніше, і радить кожному, у кого розблокували телефон, перевірити свої підписки.
Зустрівшись після звільнення, сім'я майже відразу вирішила виїхати з Білорусі. В кінці Антон згадує цікаву деталь – забравши речі з Окрестина, він знайшов у своєму телеграмі кілька каналів, на які не був до цього підписаний. Він вважає, що таким чином омонівці можуть швидко зрозуміти, чи затримували людину раніше, і радить кожному, у кого розблокували телефон, перевірити свої підписки.
